,

КАТЕРИНА КОВАЛЬЧУК: «ВЛАСНИК БІЗНЕСУ – ЦЕ ПРОФЕСІЯ»

Катерина Ковальчук

Катерина Ковальчук 20 років тому на тренінгу Джима Рона почула фразу, яка спонукала її до дій: «Якщо в мене забрати всі мої статки, я зароблю все знову, з нуля і набагато швидше, ніж я це зробив вперше, бо маю навики, які в мене ніхто, ніколи не відбере». Тоді вона вирішила перевестися з третього курсу університету на заочне відділення і почати вивчати правила бізнесу не з підручників, а на практиці сімейного бізнесу. Сьогодні вона – успішний бізнес-тренер, співвласник компанії «KOVALCHUK business-direct center®», на її досвід рівняються, а її тренінги з радістю відвідують успішні підприємці. В інтерв’ю для «Ділового слова» Катерина розповіла про важливість партнерства, нюанси сімейного бізнесу та багато іншого, цікавого та корисного для наших читачів…

 Ви пам’ятаєте свої перші тренінги?
– Якщо ви запитуєте, чи пам’ятаю я свій перший публічний виступ, то я відповім: звичайно, пам’ятаю.  У залі було близько 40 людей, і я, молода дівчина, яка має навчати вдвічі старших від себе людей. Я надзвичайно хвилювалася.  Слухачі намагалися мене «завалити» питаннями, тестували на здатність орієнтуватися в темі. Пам’ятаю, як рахувала хвилини до завершення доповіді. Але я це зробила! А далі – ставало все легше. Зараз для мене проводити тренінги – це задоволення. Хоча нашу роботу важко назвати тренінгами. Ми з Тетяною Ковальчук (ред.: Тетяна Ковальчук – засновник компанії «KOVALCHUK business-direct center®», мама Катерини) не вважаємо себе професійними спікерами. Ми працюємо з власниками бізнесу, за основу беремо їх особистий бізнес-досвід. Наше завдання  – щоб власники сприйняли матеріал й одразу використовували у власній справі. Цю методику називаємо «Свідома особиста практика, з ціллю здобути навики».

 А який у вас на той час був досвід ведення бізнесу?
– Мої батьки почали власну справу ще у 1993 році. У період з 1993 до 2010 років бізнес поступово трансформувалася з невеликої торгової компанії до компанії, яка володіє чотирма  виробничими підприємствами, а також має центральній офіс (торговий дім) у Києві. До праці в сімейному бізнесі батьки мене долучали з 16 років, але «з головою» я занурилася в робочий процес у 2005 році, коли й прийняла рішення перевестися на заочне відділення і вчитися керувати бізнесом не з підручників, а на практиці.

 Ви відразу готували себе до участі в бізнесі батьків? Не хотілося працювати самостійно?
– Для того, щоб відкривати власну справу в 21 рік, має бути не тільки досвід «за плечима», але й початковий капітал. По суті, думати про власну справу з нуля не було потреби, бо компанія розвивалася, і мені було що доручити. Спочатку перші тестові позиції, але уже через півроку мені доручили займатися одним із наших виробництв – Чечельницьким молочним заводом… За два перші роки керування ми з командою змогли збільшити об’єм виробництва (аналіз ринку, розробка нової продукції, оптимізація технологічного процесу, налагодження більш високого контролю за якістю, часткова автоматизація процесів і т.д.). За той час, коли я активно працювала на виробництві, його прибутковість зросла удвічі.

 У Громадській Школі Бізнесу ви читатимете модуль з партнерства. Розкажіть, чому ця тема важлива?
Питання домовленості важливе завжди, а особливо, якщо мова йде про бізнес-домовленості. Існують чіткі правила і принципи, за якими мають домовлятися бізнес-партнери. Але проблема в тому, що немає правильної чи неправильної домовленості. Існує  правильна чи неправильна домовленість між певними партнерами у конкретній ситуації. Тому ми будемо не тільки вивчати «правила партнерства», а й розглядати багато прикладів – як правильно домовитися в тій чи іншій ситуації. Це дуже важлива тема, бо у нас, на жаль, немає культури домовленості. Підприємцям важливо зрозуміти, що будь-який договір – це не талмуд юридичних паперів чи наслідок недовіри одне до одного.  Договір – це необхідність, для того щоб розмовляти з партнером «однією мовою». Так, розбіжності у поглядах – це норма для бізнесу, але часто вони переходять у конфлікт. Особливо, якщо партнери не знають, яке рішення правильно прийняти, хто має вирішальне слово і як правильно діяти. Розумієте, найчастіше конфлікти стаються не через те, що люди прагнуть навмисно обдурити один одного, а через те, що вони не вміють домовитися і передбачити ситуацію заздалегідь.

 А  чи  будь-яку співпрацю можна називати бізнес-партнерством?
– Слово «партнерство» можна вживати з багатьма приставками. Бувають партнери-власники. Це люди, які ведуть спільну бізнес-діяльність. Вони разом відповідають за прибутки та збитки компанії та беруть участь у стратегічному управлінні. Бувають партнери-спеціалісти – коли власники бізнесу беруть собі в партнери працівників компанії. Бувають партнери-інвестори… Але, якщо ви запитуєте, чи можна загалом вважати партнерами всіх колег, клієнтів, постачальників – безумовно, ні. Я вважаю, що сьогодні «партнерство»  часто набуває трохи неправильного значення. От зайдіть на сайт будь-якої компанії: там у переліку партнерів сотня компаній. Якщо розглядати слово «партнерство» не тільки по відношенню до спільного володіння бізнесом, а з точки зору партнерів-клієнтів, чи постачальників, то такими партнерами можуть бути одиниці. Вживайте цей статус тільки тоді, коли вкладаєте в нього якусь силу…

 На вашу думку, де межа між звичайною співпрацею та партнерством?
– Партнер – це людина, яка завжди розглядає питання намагаючись знайти рішення, використовуючи принцип win-win (де виграють обидві сторони), а інколи, навіть ставити інтереси партнера вище, ніж особисті. Партнер подумає про вас тоді, коли на ринку виникають якісь форс-мажори, наперед допоможе запобігти чому-небудь, піде на поступки…

Учасники сімейного бізнесу – завжди партнери?
– Люди, які почали спільний бізнес однозначно мають розуміти, що в бізнесі вони партери, а не родичі, друзі чи куми…

Які переваги і недоліки роботи в колі сім’ї?
– Партнери-власники сімейного бізнесу, особливо чоловік та дружина, проводять разом 24 години на добу. Вони повинні розуміти, що вдома вони – сім’я, а в бізнесі – партнери. Дуже важливо навчитися розділяти особисті та робочі справи і не переносити в бізнес особисті справи, а додому – проблеми компанії. Як правило, завжди хтось один є ініціатором партнерства. Основна проблема партнерства з близькими виникає тоді, коли саме в ініціатора виникає ідея взяти в партнера родича, щоб допомогти йому, а не щоб ефективно працювати разом. Я працювала зі своїми батьками не тому, що я їхня донька, а тому, що була корисною і зі мною компанія стала більш прибутковою. Та й офіційним партнером мені запропонували стати не одразу.
Хочу наголосити на тому, що домовленість про співпрацю – це не «шлюб» (ред. – сміється). Коли ми обираємо людину для спільного життя – очікуємо, що проведемо з нею решту своїх років. Дуже неправильно вважати, що з партнером буде так само. Не варто боятися розходитися в бізнесі, навіть якщо він сімейний. Співпрацюйте разом протягом того часу, коли ви взаємокорисні.

Ви з мамою вже досить довго ведете спільний бізнес. На-скільки вам комфортно?
– Насправді, нам щороку комфортніше… Саме мама була ініціатором того, щоб ми на початку діяльності уклали договір. Скажу відверто: я тоді трохи обурилася, бо не розуміла для чого ми ділимо «шкіру невбитого ведмедя».  Однак, вона була більш досвідченим партнером і змогла мене переконати. Коли ми почали працювати над нашою домовленість вперше, я зрозуміла, на скільки це важливо. Скажу відверто – і я тоді, і більшість власників, з якими ми починаємо працювати, кажуть одне й те саме: «Я ніколи навіть не здогадувався,  скільки питань треба обговорити і як це важливо!». Чи виникають у нас спірні ситуації сьогодні? Звичайно, так! Чи виникають конфлікти? Ні! Сьогодні, ми досить швидко вирішуємо всі спірні питання. А все тому, що маємо узгоджені правила гри, які самі собі встановили.

З кожним роком конкуренція в бізнесі зростає. Що порадите впроваджувати керівникам для того, щоб їх побачили клієнти?
– Перш за все – представити ринку унікальну пропозицію. Пам’ятаєте, колись нас, дітей, заспокоювали: «Головне не перемога, а участь». Ми прагнемо донести до свідомих власників інше гасло: «Головне перемога, а не участь». Але для того, щоб здобути перемогу, треба зрозуміти для себе (свого бізнесу) ключові критерії перемоги. Що таке перемога для мене як власника і для мого бізнесу? Перемога на конкретному географічному сегменті чи перемога у вузькій ніші, чи за кількістю клієнтів, чи при досягненні певного прибутку? У чому ваш успіх? У чому, зрештою, буде ваша бізнес-перемога?

Можете навести приклад успішної ідеї для бізнесу?
– Не бізнес-ідея робить компанію успішною, а та людина, яка стоїть за компанією (власник та керуючий). Питання не тільки в ідеї, а в принципах і цінностях, які закладені всередині. Ми це називаємо трьома ланцюжками цінностей: 1. Сформувати цінність для їх клієнтів. 2. Сформувати цінність для співробітників компанії. 3. Сформувати цінність для власника бізнесу. Це ланцюжки, які треба послідовно формувати. Знаєте, я просто обожнюю Львів. Останній раз, коли я у вас була, відвідувала різні ресторані. Була в кількох, які дуже «розкручені» для туристів і мають, на перший погляд, непогану, цікаву ідею. Але, як на мене, окрім ідеї і направленості на одноразове відвідування, нічого за цим не стоїть. Ланцюжка цінності для клієнта немає! Інша справа «Ресторація Бачевських». Все зроблено так, що хочеться не тільки повернутися ще раз, а й не хочеться виходити. Все продумано до дрібниць. Мене вразив їхній підхід до того, як слід подавати страву. Ти чекаєш свого замовлення з нетерпінням і хочеться замовляти ще і ще.

Як бізнес-тренер маєте мрію щодо розвитку бізнесу? У чому її суть?
– Перш за все, ми хочемо, щоб люди зрозуміли: власник бізнесу – це професія. Всі розуміють, що хірургом, вчителем, юристом не стають за один день. Для того щоб стати професіоналом треба навчати ся «Х» років, а потім практика, самовдосконалення, знову практика і так далі… Щодо власного бізнесу, прийнято вважати, що власники одного разу вранці прокидаються і думають: «Не буду більше вчителем / продавцем / фінансистом, стану підприємцем». І людина бере на себе певну відповідальність перед собою, співробітниками, державою і стає підприємцем. Це не означає, що вона стає професійним власником бізнесу. Власником, який розвине прибуткову справу. Підприємець має трансформуватися у власника бізнесу (як метелик з ляльки), зрозуміти, що визначає успішність підприємця і як рівень його професіоналізму впливає на рівень розвитку компанії. Наша з Тетяною Ковальчук мрія у тому, щоб успішних бізнес-проектів було більше, і, головне, щоб власники досягали своїх власних фінансових і не фінансових цілей, розуміючи, що бізнес – тільки інструмент для їхнього досягнення!

Джерело: «Ділове слово» №4 за 31 березня 2016 року

0 replies

Leave a Reply

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь


Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *